Це коротке довге життя

Щоденники… Скільки всього на їхніх сторінках! Радість і сум, талан і безталання, щастя і злигодні, злети і падіння. Читаючи їх, наче мандруєш у часі та просторі, проживаючи нове життя разом із родиною діда Хоми, яка розділила весь біль, що припав на долю України.
Хома прожив таке довге і таке коротке життя на своїй землі, зі своїм народом, розділяючи весь біль, що припав на долю України... У колгосп пішов одним із перших — щоб дали спокійно жити. Двох синів відправив на фронт, а після перемоги сім років чекав на повернення сина — ворога народу — з таборів... Навчав дітей і онуків жити та не боятися. І уроки діда не пройшли повз їхні серця...